Як забудовники мають пристосовуватися до кліматичних змін? Аналіз на прикладі Лондону

Мерія британської столиці випустила інструкцію з «різкої зміни» в бік озеленення при подальшій розбудові міста. Вона разюче відрізняється від українських практик. Наводимо скорочений переказ. В умовах розбудови міста й поганої екологічної ситуації потрібна різка зміна в забудові. І це означає не тільки захист зелених і диких зон, а й посилення зеленої інфраструктури та екологічних мереж.

Озеленення нової забудови має не просто зберігати, а й посилювати природні зони — «після» має бути кращим, ніж «до». Як це зробити?

Серед іншого, для всіх проєктів і поверхонь вираховується міський фактор озеленення (Urban Greening Factor, UGF), й бали визначаються, зокрема, за можливістю відведення води в разі повеней та паводків, які ставатимуть дедалі частішими.

Найкраще для цього підходять такі поверхні:

• лісові зони в місті
• відкриті водойми
• вологі екосистеми (wetland)
• ділянки, вкриті травою багатьох видів, що створює екосистему

Додатково, але з меншою ефективністю, працюють:

• зелені дахи (товщина ґрунтового субстрату щонайменше 15 см)
• висаджування окремих дерев (площа ґрунту: мінімум дві третини площі крони дорослого дерева)
• клумби з квітами
• сади

Ще меншу ефективність мають:

• ряди кущів
• висаджування окремих дерев із площею ґрунту менш ніж дві третини від площі крони
• зелені стіни, коли корені рослин у ґрунті під ними
• звичайні монокультурні газони

І нарешті, дуже малу ефективність проти уникнення паводків дають:

• проникні для води тротуари, незасадженими рослинами ділянки
• хлоровані басейни, фонтани тощо
• водонепроникні поверхні

Висновок є очевидним: багато зелені у "дикому стані" — запорука екологічної стабільності міста.

Як досягти екологічної стійкості?

Під час розробки проєкту забудовники мають зосереджуватися не лише на збереженні наявних природних ділянок, а й на запровадженні нових екосистем там, де їх не було. Забудовник має створювати команди розробників з професійних інженерів, архітекторів, ландшафтних дизайнерів, біологів для розробки "корисних" та екологічних прибудинкових територій та міських просторів.

Найважливіші принципи

Найважливішими є місця зі збереженою дикою чи напівдикою природою. При будівництві слід залучати екологів до команди розробників, рекомендує buduemo.com. Такі місця (заповідники, заказники) мають впливати на архітектуру поблизу — а не навпаки. Водночас слід уникати забудови впритул до них — має існувати буферна зона, в якій варто створити природне облагороджене середовище, подібний до сусіднього напівдикого. Не слід також планувати водовідведення в бік такого дикого чи напівдикого середовища. 

Водночас слід не садити окремі дерева, а навпаки варто намагатися створити багаторівневу рослинність: трави, кущі, дерева. Дерева краще висаджувати поряд, об’єднаними ділянками. До того ж експерти мають обирати рослини з корінням на різній глибині, щоб вони не конкурували між собою, а натомість створювали в ґрунті кореневу мережу, яка утримуватиме їх. Знову-таки, це мають бути в ідеалі водночас трави, кущі, дерева різних видів.