Яка різниця між муніципальним та соціальним житлом?

Відповідно до українського законодавства, незахищені категорії громадян мають право на отримання житла із соціального або муніципального фонду. Це стосується тих, хто через низький рівень доходів не може самостійно придбати або орендувати житло.

Незважаючи на подібність термінів, «соціальне житло» та «муніципальне житло» — це не одне й те саме, і важливо розуміти різницю між ними.

Що таке соціальне житло?

Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» визначає соціальне житло як житлові приміщення, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності, які включені до спеціального фонду та передаються громадянам, які потребують житла, за договором найму. Ці громадяни не мають іншого місця проживання та стають у чергу на отримання житла. Житло надається безкоштовно, але з обов’язковою оплатою комунальних послуг. Частину витрат може компенсувати держава у вигляді субсидій.

Що таке муніципальне житло?

Муніципальне житло — це нерухомість, що перебуває у власності територіальної громади (муніципалітету) та призначена для соціальних потреб. Передача такого житла здійснюється на підставі договору найму або за ордером, виданим за рішенням місцевої ради.

Таким чином, поняття «соціальне житло» є ширшим. До нього може входити й муніципальне житло, якщо воно включене до соціального фонду. Водночас якщо житло перебуває у приватній власності, але передане за договором до соцфонду, воно не вважається муніципальним, хоча й належить до соціального.

Хто має право на таке житло і як його отримати?

Щоб претендувати на соціальне житло, необхідно стати на облік у Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП) за місцем проживання або за місцем роботи. Після цього укладається договір соціального найму.

Для отримання муніципального житла, що не входить до соцфонду, потрібно рішення органу місцевого самоврядування та отримання ордера на житло.

Які документи потрібні?

Відповідно до Житлового кодексу України, право на отримання ордера на муніципальне житло мають громадяни, які потребують покращення житлових умов.

Для укладення договору соціального найму, крім потреби у покращенні житлових умов, необхідно, щоб середньомісячний дохід сім’ї за останній рік не перевищував встановленого прожиткового мінімуму та середньої вартості оренди житла у відповідному населеному пункті.

Переваги та обмеження соціального житла

Головна перевага — доступність. Люди, які опинилися у складній життєвій ситуації, мають змогу проживати у окремому житлі за символічну плату. У середньому оплата за користування становить 20% від сукупного щомісячного доходу сім’ї.

Також держава частково компенсує витрати на комунальні послуги, що робить проживання у такому житлі ще доступнішим.

Однак є й обмеження. Таке житло не підлягає приватизації, його не можна продавати, дарувати або використовувати як заставу. Також заборонені перепланування та заміна інженерних систем без відповідного дозволу. Мешканці зобов’язані підтримувати приміщення у належному стані, проводити поточний ремонт.

Право користування житлом може бути припинено у випадку покращення житлових умов або збільшення доходів наймача. Виселення можливе лише за рішенням суду при розірванні договору найму.