Є архітектура, яка просто слугує. А є та, що каже — з ландшафтом, зі світлом, згодом. Lima House, спроектований чилійською студією Pezo von Ellrichshausen, належить до другої категорії. Це не просто житловий будинок для подружжя на пенсії — це просторовий експеримент, виточений із бетону та сонця.
Матеріал як продовження землі
Будинок розташований на крутій прибережній ділянці в Лос-Вілос, серед сільськогосподарських угідь регіону О’Хіггінс. Весь об'єм виконаний із бетону з рожевим пігментом, відтінок якого відсилає до кольору прибережного ґрунту Чилі. Це рішення робить будівлю майже археологічною — ніби воно виросло із землі, а не було збудовано.
При різному освітленні бетон змінює характер: вранці він м'який і теплий, вдень — майже нейтральний, а надвечір набуває густої, запорошено-рожевої глибини. Фасад стає живим, що реагує на сонце і тінь.
Простота форми — складність простору
На перший погляд, план будинку строгий і прямокутний. Але всередині розпочинається архітектурна гра. У кожному куті — чвертьциліндричні приміщення з вигнутими стінами, які створюють ритм та напругу між прямими та кривими лініями.
Архітектори описують план як «вигадану зустріч літер T та U» — метафору діалогу лінійної логіки та пластичної форми. Ці кімнати або звернені до центрального басейну, або розкриваються у бік виноградників, полів і далеких гір. Перехід між громадським та приватним тут навмисно розмитий — простір тече, повторюється, перегукується.
Світло як головний співавтор проекту
Кожне приміщення вінчає високу склепінчасту стелю і центральний зенітний ліхтар. Світло проникає глибоко всередину бетонного об'єму, створюючи гру тіней, що постійно змінюється. Протягом дня будинок наче «переписує» сам себе — архітектура стає процесом, а не статичною формою.
Орієнтація будинку зі сходу на захід підкреслює цю взаємодію із сонцем. Отвори чергуються: то глухі стіни, то прозорі поверхні, забезпечуючи баланс між усамітненням та відкритістю пейзажу.
Тепло всередині моноліту
У приватних зонах встановлені розсувні скляні двері, а стіни оздоблені дошками із переробленої деревини. Їхня текстура перегукується зі слідами опалубки на бетоні, додаючи інтер'єру тепла та тактильності. Це важливий контраст: важкий, монолітний матеріал зовні та майже домашня, жива атмосфера всередині.
Архітектура поза часом
Lima House — це приклад того, як бетон може бути не холодним, а емоційним. Будинок поєднує чесність матеріалу, геометричний експеримент та тонке почуття контексту. Він не намагається домінувати над ландшафтом, але й не розчиняється у ньому — він веде діалог.
Для архітекторів, будівельників та всіх, хто цікавиться сучасною житловою архітектурою, цей проект — нагадування: будинок може бути не просто притулком, а просторовим висловлюванням.






