Проєкт уже привертає увагу незвичайним архітектурним рішенням: фасад музею змінюватиме свій вигляд залежно від освітлення, часу доби та навіть руху хмар. За виразною зовнішньою оболонкою ховатимуться майже повністю затемнені виставкові зали, створені спеціально для інтерактивних інсталяцій teamLab.
Архітектура, яка починається з темряви
На перший погляд, перед архітекторами стояло непросте завдання. Інсталяції teamLab — це масштабні цифрові світи, у яких світло, колір, рух і реакції відвідувачів формують єдиний художній простір. Для повноцінного сприйняття таких робіт потрібні затемнені приміщення з мінімальним або повністю відсутнім природним освітленням.
Отже, традиційна музейна архітектура з великими вікнами та прозорими фасадами тут була б недоречною. Проєктувальники зі студії smith-clementi, яка також розробляє генеральний план району OCVIBE, не стали приховувати цю особливість. Натомість вони перетворили її на головну архітектурну перевагу проєкту.
Будівлю задумано як цілісний об'єм із темними виставковими просторами всередині та окремою виразною оболонкою зовні. Вона ніби огортає музей, створюючи враження руху й мінливості, хоча сама споруда залишається монументальною та майже позбавленою вікон.
Це цікавий приклад того, як функціональні вимоги можуть не обмежувати архітектурну фантазію, а, навпаки, стати поштовхом до створення оригінального образу.
Фасад із лускатою фактурою, що реагує на сонце
Найбільш упізнаваною рисою майбутнього музею стане його зовнішнє оздоблення. Поверхня фасаду матиме фактуру, натхненну природними формами. Повторюваний лускатий ритм створюватиме відчуття безперервного руху, а залежно від кута огляду та освітлення будівля виглядатиме по-різному.
Особливу роль відіграватиме здатність оболонки змінювати візуальне сприйняття протягом дня. Вранці, опівдні та ввечері сонячне світло по-різному взаємодіятиме з фактурною поверхнею, змінюючи її відтінки та характер відблисків.
Архітектори прагнуть створити ефект іридисценції — переливчастого забарвлення, за якого поверхня ніби змінює колір залежно від освітлення та напрямку погляду. Тому музей не матиме одного незмінного образу: його зовнішність постійно змінюватиметься разом із навколишнім середовищем.
За словами Джулі Сміт-Клементі, одного з авторів проєкту, сприйняття будівлі залежатиме від напрямку та швидкості наближення до неї. Час доби й навіть рух хмар впливатимуть на вигляд її переливчастої оболонки.
Такий підхід перетворює фасад на своєрідний динамічний екран, хоча для його роботи не потрібні ані цифрові дисплеї, ані складні механічні конструкції. Архітектурний ефект створюватимуть сама поверхня та природне освітлення.
Музей як архітектурний контрапункт транспортному центру
Розташування будівлі також продумане з погляду візуального сприйняття. Музей зведуть на одному з країв району OCVIBE, звідки його добре бачитимуть водії, що рухаються автомагістраллю.
Архітектори врахували, що люди сприйматимуть споруду по-різному залежно від того, чи проїжджають повз неї автомобілем, чи підходять пішки. Для водіїв вона стане помітним архітектурним орієнтиром, тоді як відвідувачі зможуть поступово відкривати для себе деталі фактури та гри світла на фасаді.
Важливим елементом композиції стане сусідній транспортний центр ARTIC. Музей задуманий як його своєрідне архітектурне відображення, але з протилежним характером.
ARTIC вирізняється скляною оболонкою та внутрішнім світінням, яке особливо помітне після настання темряви. Натомість музей матиме щільний, насичений за кольором і майже непрозорий фасад. Удень він стане виразним акцентом навколишнього простору, а після заходу сонця візуально відійде на другий план, дозволяючи освітленій конструкції транспортного центру привертати основну увагу.
Із боку ARTIC та парку OCVIBE будівля сприйматиметься як яскрава архітектурна стіна на межі зеленого простору. Вона підкреслюватиме край парку та створюватиме виразну візуальну межу між ландшафтом і забудовою.
Інтер'єр, у якому відвідувач стає частиною мистецтва
За реалізацію архітектурної частини всередині будівлі та взаємодію з виставковими просторами відповідатиме компанія LPA, яка виконує функції генерального архітектора проєкту (Architect of Record). Роботу над експозиціями вона координуватиме безпосередньо з командою teamLab.
Мистецтво цього колективу складно назвати традиційним у музейному розумінні. Його інсталяції реагують на присутність і рух людей, змінюються залежно від взаємодії з відвідувачами та створюють середовище, у якому глядач уже не залишається стороннім спостерігачем.
Саме тому архітектура майбутнього музею має особливе значення. Зовнішня оболонка реагуватиме на природне світло й рух навколишнього середовища, а внутрішні простори розкриватимуть мистецькі твори через темряву, світлові ефекти та взаємодію з людьми.
Фактично принцип, закладений у творчості teamLab, буде продовжений у самій будівлі: змінюваність і взаємодія стануть основою не лише експозиції, а й архітектурного образу музею.
OCVIBE: новий культурний центр Анахайма
Музей стане частиною OCVIBE — масштабного району площею близько 100 акрів (приблизно 40 гектарів), який розвивають як простір для мистецтва, спорту, концертів і розваг.
Одним із головних об'єктів першої черги стане концертний зал місткістю до 5000 глядачів. Відкрити його для відвідувачів планують у березні 2027 року. Музей teamLab з'явиться пізніше — його відкриття наразі заплановане на 2030 рік.
Поява такого культурного комплексу свідчить про ширшу тенденцію в сучасному містобудуванні: створення багатофункціональних районів, де архітектура, громадські простори, мистецтво та розваги працюють як єдина система.
Коли фасад стає частиною виставки
Майбутній teamLab Museum Anaheim цікавий не лише як новий музей цифрового мистецтва. Це приклад архітектури, у якій зовнішній вигляд будівлі безпосередньо пов'язаний із функцією внутрішнього простору.
Замість того щоб намагатися зробити майже глуху споруду візуально нейтральною, архітектори перетворили її на самостійний об'єкт сприйняття. Фактурний фасад, мінливе забарвлення, взаємодія із сонячним світлом і контраст із сусіднім транспортним центром формують образ, який не потребує традиційного скління чи декоративної надмірності.
Цей проєкт демонструє, що сучасний музей може бути значно більшим, ніж будівля для зберігання та демонстрації мистецтва. Він здатен сам перетворюватися на мистецький об'єкт — змінюватися протягом дня, взаємодіяти з містом і формувати новий характер навколишнього простору.
Відкриття музею заплановане на 2030 рік, тож поки що його можна оцінювати лише за архітектурною концепцією. Проте вже зараз зрозуміло: в Анахаймі з'явиться споруда, яка привертатиме увагу не прозорістю чи висотою, а здатністю змінюватися та дивувати.






