"Зелена" промислова політика - відповідь на глобальні тренди

Впровадження "зеленої" промислової політики дозволить досягти цілей промислового розвитку, зазначених у Векторах економічного розвитку 2030, що розробили на платформі Центру економічного відновлення. Довгострокова візія розвитку промисловості потрапить й у фінальний документ – Національну економічну стратегію-2030, широке обговорення якої зараз триває у Кабінеті Міністрів.

Досягнення довгострокових цілей розвитку України неможливе без урахування глобальних трендів. Вони діятимуть у найближчі 10 років і створюють як загрози, так і можливості для української промисловості. Передумовою для розвитку експорту у галузі є саме адаптація до них.

Наразі існує чотири основних глобальних тренди, що впливають на українську промисловість: деглобалізація, деіндустріалізація, декарбонізація та новий технологічний перехід.

Такий тренд як деглобалізація спостерігається вже давно, і є результатом глибинних процесів, насамперед у розвинених країнах. Відкритість економік припинила бути для них вигідною, тому почався зворотний процес – згортання світової торгівлі товарами. Збільшення популярності правих політичних сил призводить до відповідних економічних рішень, які спрямовані проти імпортної продукції. При цьому протекціонізм створює великі проблеми для української експортоорієнтованої економіки. Наші традиційні ринки повністю зачиняються або ж значно обмежують обсяги поставок з України.

Кількість торговельних обмежень щорічно збільшується – наразі для нашої держави діє 37 відповідних обмежень.

Виходом з цієї ситуації має стати розвиток торговельної дипломатії та укладання двосторонніх торговельних угод. Наприклад, Сполучені Штати після введення мита на сталь надали квоти для безмитних поставок Бразилії, Аргентині, Південній Кореї. Україна, на жаль, таких квот не отримала.

Для нас основні можливості у сфері двосторонніх угод – це укладення угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною, перегляд угоди про Асоціацію з Євросоюзом, "промисловий безвіз" з ЄС.

Також доцільно переглянути мандат та бюджет новоствореного Експортно-кредитного агентства, говорить директор GMK Center Станіслав Зінченко. В Україні ця агенція відповідає лише за страхування ризиків, тоді як в інших країнах серед її повноважень – надання передекспортного фінансування.

Може здатися, що деіндустріалізація, тобто, зменшення виробництва – це нормальний процес. Світова економіка надалі переорієнтовується на сферу послуг та потребує менше промислового виробництва для економічного зростання. Але це не зовсім так. Деіндустріалізація має регіональний характер й промислові виробництва "мігрують". Причому до тих країн, які проводять стимулюючу промислову політику. Можливості для України відкриває створення сприятливих умов для "релокації" промислового виробництва. Ці умови мають бути кращими, ніж у наших конкурентів (РФ, Туреччини, Китаю). Лише у такому випадку можливе збільшення промислового експорту.

Застарілість технологій промислового виробництва та низький рівень інноваційності є окремою проблемою. За умови збереження поточної ситуації, через 5-10 років промисловість втратить ринки збуту навіть у слаборозвинених країнах.

Підвищення рівня інноваційності потребує інвестицій у нові технології. Насамперед вони пов’язані з диджиталізацією. Тому IT-індустрії потрібна промисловість, а українській промисловості потрібен вітчизняний ІТ-сектор. Їх взаємодія створює синергетичний ефект для української економіки.

Розвиток інновацій потребує фінансових ресурсів. Для забезпечення інновацій та інвестицій необхідна м'яка стимулююча податкова та тарифна політика. Збільшуючи податки та тарифи держмонополій, держава перешкоджає інвестиціям в інновації у промисловість. Зростання податків та тарифів не стимулює і не приваблює інвесторів.

Декарбонізація – це довгостроковий тренд, який, на жаль, несе загрозу для вітчизняного експорту. Розвинені країни та окремі компанії вже заявили про плани з досягнення вуглецевої нейтральності до 2050-2060 рр. Задля цього приймаються рішення про стимулювання ринків "зеленої" продукції та обмеження імпорту "брудних" товарів.

Наприклад, ЄС має намір ввести Carbon border adjustment mechanism до 2023 року. Це додатково збільшить фіскальне навантаження на українських експортерів.

Відтак, вартість українських сталевих труб зросте на 11% на одиницю продукції, а вартість електроенергії – на 42%. Цей крок призведе до ланцюгової реакції, й за 5-10 років українські виробники просто втратять ринки збуту.

Який вихід з ситуації? Декарбонізація потребує додаткових інвестицій від держави та міжнародних фінансових інституцій. Досягти такого ж рівня в декарбонізації, як в ЄС, можна завдяки проведенню такої ж "зеленої" промислової політики, як в ЄС.

Фактично, відповіддю на всі ці глобальні тренди (деглобалізацію, деіндустріалізацію, новий технологічний перехід, декарбонізацію) є "зелена" промислова політика. Саме це може стати драйвером економічного зростання.

Оскільки в процесі реалізації такої політики:

• Стимулюються інвестиції в нові технології;
• Підвищується конкурентоздатність завдяки енергоефективним технологіям;
• Для країн, що розвиваються, з'являються можливості для експорту (завдяки участі в нових ланцюжках створення вартості, що, фактично, відкриває вихід на нові ринки);
• Відкриваються нові галузі для бізнесу та створення нових робочих місць;
• Виникають можливості підвищити енергетичну безпеку та зменшити субсидії;
• З'являються можливості для співпраці з міжнародними фінансовими інститутами.

Реалізація "зеленої" промислової політики в Україні – поточна необхідність. Хто її раніше почне, той і отримає більше конкурентних переваг.

Саме заради цього ЄС і запроваджує ЄЗК та надає на це €1 трлн. фінансування, повідомляє buduemo.com.

Впровадження "зеленої" промислової політики в державі дозволить досягти цілей промислового розвитку, що зазначені в Векторах економічного розвитку 2030. Тобто, забезпечити та посилити інтеграцію українського промислового сектору до глобальних ланцюгів вартості, посилити конкурентоспроможність виробленої в Україні промислової продукції, а також стимулювати інноваційну діяльність підприємств.