Торік експансію в Індонезію здійснив один із найбільших девелоперів Києва – Taryan Group Артура Мхітаряна. Його батько Нвєр Мхітарян у 1990-их роках заснував компанію "Познякижилбуд".
"Вивчали ринки Дубая, Таїланду, Іспанії. Рішення про будівництво на Балі ухвалили, оскільки ринок Індонезії є одним із найпривабливіших економічно та для будівельного бізнесу зокрема. Індонезійська економіка є однією із найшвидшими темпами розвитку", – каже засновник та CEO Taryan Group Артур Мхітарян.
За словами співзасновниці компанії Big Waves Development Марини Білобровської вона ретельно проаналізувала балійський ринок і побачила "вражаючий" попит на нерухомість з боку іноземців.
Девелопери та забудовники зводять на Балі переважно три види нерухомості: вілли, комплекси апартаментів і готельні комплекси. Покупці розглядають купівлю нерухомості як вигідну інвестицію, а не як об’єкт, який згодом можна передати у спадщину.
В Індонезії неможливо придбати ділянку у власність, її можна тільки взяти в довгострокову оренду. Стандартний термін оренди становить 25-30 років з першочерговим правом на пролонгацію для чинного власника ще на такий самий термін. Але вже з переглядом ціни. Об'єктом купівлі є право оренди ділянки. Орендарю землі належить усе, що знаходиться на ділянці, в тому числі будівлі, якщо вони є.
"Орендар має одразу заплатити державі повну вартість оренди за весь період. Інколи існує варіант під назвою freehold, який має на увазі купівлю, але насправді це теж та сама тривала оренда, просто на більш тривалий термін – 80-100 років", – пояснює Степанов.
У сертифікаті земельна ділянка оформлюється на юридичну особу, але залишається у власності держави Індонезія. "Якби не такі умови, то, напевно, вся земля вже була б розкуплена", – додає будівельник.
На Балі існують культурні обмеження щодо висотності та стилістики будівель – висота будівель не повинна перевищувати 9-15 метрів, а скатна покрівля в балійському стилі має бути зведена з певним кутом нахилу. Ближче 50-ти метрів від релігійного храму будувати взагалі нічого не можна. Індонезійці роблять усе можливе, щоб не перетворити острів на суцільний мегаполіс. Однією з офіційних процедур на Балі є викликання добрих духів і вигнання злих духів, аби благословити нове будівництво.
Дозвільні документи від влади необхідні на початковому і фінальному етапах будівництва – дозвіл на початок робіт і сертифікат про введення в експлуатацію. Останній може оновлюватися і перевіряється профільним органом кожні 5 років.
"Процедура отримання дозволу на будівництво досить тривала – перевіряють креслення, розрахунок конструкцій, норми пожежної безпеки", – розповідає Степанов.
"Частина норм або законів не працювали і не працюють досі. Балі в цьому плані відстає від України на 15-20 років: недобросовісні забудовники можуть вирішити будь-яке питання, ніхто не боїться брати хабарі. Але є тенденція на посилення контролю і підвищення прозорості", – пояснює Степанов.
Девелопери запевняють, що якість будівництва в Україні значно краща за індонезійську. Вітчизняні компанії вважають себе технологічно більш розвиненими і кажуть, що впроваджують українські підходи до менеджменту і будівництва на острові.