Прихована водостічна система: особливості, плюси та мінуси

Водостічну систему, навіть найсучаснішу — у колір покрівлі та фасаду — мало хто назве привабливим елементом екстер'єру будинку. Найчастіше архітектурне рішення вимагає приховати водостічні труби. Портал buduemo.com розповість вам про особливості монтажу такого прихованого водостоку, його плюси та мінуси.

Найчастіше приховані водостічні системи встановлюють на будинках у сучасному мінімалістичному стилі, коли покрівля без карнизного звису. У такому разі труби просто не впишуться в інтер'єр.

Наприклад, Barn house, будинки-комори часто вимагають саме такого рішення. Крім того, прихований водостік необхідний, якщо у будинку плоска покрівля.

Водостік може бути:

• Цілком прихованим. Усі труби та жолоби заховані за маскувальними елементами та облицюванням фасаду, при цьому труби потрібно підключати до дренажної системи.
  
  
• Частково прихованим. Жолоб монтується в скат покрівлі та закривається маскувальним елементом у колір фінішного покриття, а труби на фасаді залишаються на виду, як завжди.

Якщо система безкарнизна, то крокви короткі, без звисів, жолоби ховаються так, щоб декоративна планка не виступала з площини стіни, монтувалася до декоративного оздоблення фасаду. Щоб вбудувати ринву, необхідно збільшити покрівельний пиріг мінімум на 15 сантиметрів. Робиться це завдяки додатковій контробрешітці, куди врізається жолоб. Від колін у такому разі можна взагалі відмовитись.

Найпростіше сховати водостік за неутепленим навісним фасадом. У такому випадку можна застосовувати традиційні елементи звичайної водостічної системи, але коліна повинні бути меншого розміру або їх позбавляються. Жолоба закривають декоративною планкою, а труби панелями. Важливо забезпечити вентиляційний зазор, щоб між трубами та оздобленням не накопичувався конденсат.

Якщо йдеться про фасад, оброблений цеглою, штукатуркою з утеплювачем з ЕППС, то між трубою та оздобленням все одно залишають зазор.

Спочатку до лобової дошки кріпиться планка, потім кронштейни під ухилом до воронки, потім жолоб, над яким нависає покрівля. Капельник підпокрівельної гідроізоляції розташовується безпосередньо над жолобом, а планка, що маскує, ніколи не виступає за проєкцію скатної покрівлі.

Для монтажу вертикальної прихованої частини водостоку в утеплювачі ЕППС роблять нішу за розмірами труби плюс 10 см для збереження вентиляційного зазору. Труби через коліно та перехідник підключають до каналізаційного колодязя або дренажних зливів, пише buduemo.com.

Переваги та недоліки

Перевага використання прихованої водостічної системи незаперечна — змінюється весь силует будинку, його зовнішній вигляд. Будинок буде сучаснішим, можна легко витримати вибраний архітектурний стиль, на фасаді не буде зайвих елементів. Естетика — це головна і помітна перевага цієї системи. Але єдина. Плюсів приховані водостоки більше не мають.

А ось недоліків чимало:

• Сама водостічна система дорожча за звичайну металеву або пластикову, не всі виробники пропонують подібні комплекти.
• Монтаж теж складніший і помітно дорожчий, якщо звертатися до фахівців.
• Планувати установку потрібно до початку фінішного оздоблення покрівлі та облицювання фасаду.
• Погіршується теплоізоляція будинку, на трубах і жолобах найчастіше доводиться встановлювати нагрівальні кабелі, щоб вода не замерзала всередині, а це також витрати.
• Потрібно з'єднувати прихований водосток зі зливом, щоб труба йшла з фасаду в відмостку безпосередньо до каналізаційного колодязя.
• Важко буде виявити місце протікання, якщо воно станеться. А щоб відремонтувати повністю прихований водосток, доведеться демонтувати частину фасаду.
• Щоб прочистити водостічні труби, потрібно як мінімум зняти маскувальну декоративну планку.

З цих причин приховані водостоки не такі вже й популярні серед домовласників. Але якщо проєкт будинку передбачає саме таке архітектурне рішення, доведеться піти на додаткові витрати заради естетики.