Алессандро Мікеле перетворив похмуре палаццо на затишну оселю

Алессандро Мікеле, визначений своєю тонкою любов'ю до старовини, перетворив римське палаццо Скапуччі на видатну оселю, наповнену історією та естетикою. Вихований в Римі, він вже в підлітковому віці блукав вулицями, а його захоплення антикваріатом почалося в майстерні дядька, що реставрував антикварні меблі.

Мікеле, який називає себе "лікарем для поранених будівель", проявив свою страсть до відновлення, обираючи палаццо Скапуччі для реконструкції. Цей будинок, один із найзнаковіших у Римі, сповнений історією, мав служити місцем втраченої величі.

Римське палаццо, будуючи свою репутацію протягом століть, пережило періоди розквіту та занедбання. Мікеле виклав усю свою енергію та креативність, щоб відновити його колишню велич. Він подружився з кожним сантиметром стелі та гравюрою, яку знайшов під натяжною стелею, намагаючись відновити втрачену красу будинку.

У своєму підході до дизайну, Мікеле визнає, що є "лікарем для поранених", відновлюючи та надаючи нове життя будівлям, що потребують уваги. Його робота в палаццо Скапуччі не лише реставрація, але й відновлення втраченої історії та краси, зробивши цей проект особливо важливим для нього.

В дитинстві Мікеле вчився спостерігати та цінувати незвичайних людей в сквоті Lotta Continua, де його сім'я тимчасово перебувала. Ці спостереження визначили його розуміння важливості прийняття та гостинності, яке він зараз прагне продовжити, відкриваючи свій заміський будинок для резиденцій для художників.

Палаццо Скапуччі, крім своєї архітектурної значущості, також має свою легенду, пов'язану з мавпою, що врятувала дитину в обмін на вічне світло на вершині будівлі. Ця легенда, виявлена під час реставрації, лише підсилює ексклюзивність та унікальність палаццо.

Мікеле прагне поділитися красою та індивідуальністю свого дому, плануючи резиденції для художників та створюючи атмосферу творчого обміну, аналогічну тій, яку він розпочав у своєму часі в Gucci. Він використовує кожен елемент інтер'єру, кожен предмет, як вираз свого художнього бачення, додаючи особистий шар кожному куточку свого будинку.

Мікеле прагне, щоб кожен, хто відвідує його будинок, відчував його тепло та індивідуальність, відтіняючи непривабливість та занедбаність, які спочатку відзначав у палаццо Скапуччі. Він впевнено йде в невідоме, привносячи своє бачення в історію та життя будинку, яке раніше можливо було втрачено.

Під час процесу реставрації виявилися численні історичні артефакти, які розкрили багатий шар культурної спадщини палаццо Скапуччі. Гравюри, фрески, папські символи та герби королів Франції вже стали свідками багатьох епох, але завдяки Алессандро Мікеле, вони знову стали центром уваги. Його зусилля зробити кожен сантиметр стелею та кожен архітектурний деталь стали частиною величі цього будинку, який тепер вражає не лише своєю зовнішністю, але й глибиною історії.

Майстерня Мікеле знаходиться в самому серці палаццо, а Мавпяча вежа стала місцем для його особистої бібліотеки. Тут, серед старовинних світлових джерел і книг, він знаходить натхнення та зберігає зв'язок із минулим будинку. У його дизайні видно не лише розуміння сучасної естетики, але й глибоке повагу до традицій та культурного надбання.

Замисливши влаштування резиденцій для художників, Мікеле прагне створити не лише простір для творчого вираження, але й сприяти обміну ідеями та культурному діалозі. Він вбачає свій будинок як платформу для спільноти та взаємодії, де митець може зануритися в атмосферу історії та сучасності, і тим самим продовжити цінний наратив цього вражаючого архітектурного шедевра.