"Тюремний хмарочос": у Нью-Йорку будують найвищу в'язницю у світі, яка змінить уявлення про міську архітектуру

Світ звик бачити хмарочоси як символи фінансових центрів, розкішних готелів чи офісів міжнародних компаній. Але Нью-Йорк готується встановити зовсім інший архітектурний рекорд. У самому серці Мангеттена розпочалося будівництво найвищої в'язниці у світі — незвичайної споруди, яку вже встигли охрестити «тюремним хмарочосом».

Проєкт викликав жваві дискусії серед архітекторів, урбаністів і місцевих жителів. Для одних це приклад сучасного гуманного підходу до пенітенціарної системи, для інших — надто сміливий експеримент, який змінює вигляд одного з найвідоміших районів Нью-Йорка.

В'язниця висотою понад 100 метрів

Нова Manhattan Detention Facility зводиться на Вайт-стріт у китайському кварталі Мангеттена — Chinatown. Саме тут до 2024 року стояв легендарний комплекс The Tombs, одна з найвідоміших міських в'язниць, яку демонтували після багатьох десятиліть експлуатації.

На її місці з'явиться сучасна будівля висотою 102 метри — приблизно 13 поверхів. За цим показником споруда стане найвищою пенітенціарною установою на планеті.

Для Нью-Йорка така висота не є чимось незвичайним. Але для в'язниці — це справжня революція в архітектурі.

Чому Нью-Йорк відмовляється від знаменитого Райкерс-Айленд

Будівництво не є окремим проєктом. Воно входить до масштабної програми міста із закриття сумнозвісного комплексу Rikers Island.

Протягом десятиліть ця в'язниця стала символом переповненості, насильства та застарілої інфраструктури. Міська влада ухвалила рішення повністю відмовитися від островного комплексу та побудувати чотири нові сучасні ізолятори безпосередньо в районах Нью-Йорка.

Ідея полягає в тому, щоб утримувати людей ближче до судів, адвокатів, лікарень і родин.

Таким чином місто поступово переходить від ізольованої пенітенціарної системи до інтегрованої міської інфраструктури.

Архітектура, яка зовсім не схожа на традиційну в'язницю

Проєкт створило міжнародне архітектурне бюро HOK, відоме масштабними громадськими будівлями по всьому світу.

Замість масивної бетонної фортеці архітектори запропонували стриманий вертикальний об'єм із сучасним фасадом.

Будівлю поділено на дві основні частини, між якими проходить відкритий пішохідний прохід. Це незвичне рішення дозволяє не переривати міський маршрут через квартал і робить комплекс більш відкритим для навколишнього середовища.

Для Нью-Йорка це важливий принцип: навіть велика державна споруда повинна працювати як частина міського простору.

«Тюремний хмарочос» — нове слово в урбаністиці

У США вже з'явився новий термін — jailscraper, що поєднує слова jail і skyscraper.

Його використовують для опису вертикальних в'язниць, які будують у густонаселених мегаполісах, де земля надзвичайно дорога й дефіцитна.

Якщо звичайні виправні установи займають великі території, то вертикальна модель дозволяє розмістити всі необхідні приміщення на компактній ділянці в центрі міста.

Це новий підхід до будівництва пенітенціарних установ у мегаполісах XXI століття.

Як організують простір усередині

Вертикальна структура будівлі означає, що різні функції розташують на окремих рівнях.

Передбачено:

• блоки для утримання ув'язнених;
• медичні приміщення;
• зони для зустрічей із адвокатами;
• судові та адміністративні простори;
• приміщення для персоналу;
• технічні поверхи.

Таке зонування допомагає розділити потоки людей і зробити систему безпечнішою та ефективнішою.

Безпека без вигляду фортеці

Одне з головних завдань архітекторів — зробити будівлю максимально безпечною, не перетворюючи її на похмурий моноліт.

Для цього використовуються сучасні фасадні рішення, спеціальне скління та багаторівнева система контролю доступу.

З вулиці споруда більше нагадує сучасний адміністративний центр, ніж класичну в'язницю.

Саме такий підхід дедалі частіше застосовують у нових державних будівлях у США та країнах Європи.

Будівля стане частиною міського кварталу

Особливу увагу приділили першому поверху.

Пішохідний прохід під будівлею дозволить мешканцям району вільно пересуватися через ділянку, не обходячи великий квартал.

Архітектори прагнули зберегти активність міського середовища навіть поруч із режимним об'єктом.

Це незвичне рішення демонструє зміну підходу до громадських споруд: вони не повинні ізолювати місто, навіть якщо виконують складні функції.