Сучасна архітектура дедалі частіше прагне не лише дивувати незвичними формами, а й розповідати історії. Одним із таких проєктів стане новий постійний простір Фонду мистецтв Елі Хурі (Elie Khouri Art Foundation, EKAF) у Дубаї. Його концепцію розробить південноафриканська архітекторка Сумайя Валлі — засновниця архітектурної студії Counterspace. В основі задуму лежить незвичайна ідея: перетворити колишню житлову віллу на мистецький простір, зберігши та переосмисливши пам’ять про дім.
Дім, який отримає нове життя
Майбутній простір фонду розташовуватиметься в районі Джумейра-1 — у будівлі колишньої вілли, яку планують ґрунтовно реконструювати. Замість того щоб створювати музей або виставковий простір з нуля, архітекторка вирішила працювати з уже наявною спорудою.
Такий підхід відображає важливу тенденцію сучасної архітектури: будівлі не обов’язково зносити, щоб надати їм нову функцію. Іноді набагато цікавіше зберегти їхню основу, дослідити особливості простору та наповнити його новим змістом.
Вілла стане постійним домом фонду, проте її попереднє призначення не зникне без сліду. Навпаки, саме образ житлового будинку має стати відправною точкою архітектурної концепції.
«Пам’ять про дім» як основа архітектурного задуму
Головна ідея проєкту — дослідити, що саме робить дім домом. Це не лише стіни, кімнати, вікна та двері, а й відчуття, спогади, звичні маршрути та емоційний зв’язок із простором.
Архітектура Сумайї Валлі часто звертається до тем ідентичності, культурної пам’яті та відчуття приналежності до певного місця. У цьому проєкті такий підхід набуває особливого значення: колишня вілла має перетворитися на культурний простір, не втративши зв’язку зі своєю історією.
Концепція «пам’яті про дім» дає змогу поглянути на реконструкцію ширше, ніж на звичайне оновлення інтер’єрів. Тут важливо не просто змінити планування чи оздоблення, а створити середовище, у якому сама архітектура стає частиною художнього висловлювання.

Чому реконструкція може бути цікавішою за нове будівництво
Перетворення наявної вілли — рішення, що відповідає принципам дбайливого ставлення до міського середовища. Збереження будівлі дає змогу продовжити термін її використання та уникнути потреби починати будівництво з нуля.
Крім того, реконструкція відкриває можливості для тоншої роботи з простором. Архітекторка може використати особливості наявної споруди як основу нового проєкту, поєднавши звичні елементи житлової архітектури з функціями сучасного культурного центру.
У результаті будівля отримує нову суспільну роль, а її попередня історія стає частиною ідентичності майбутнього простору.
Мистецтво, архітектура та емоційний досвід
Проєкт фонду EKAF цікавий ще й тим, що пропонує по-новому поглянути на взаємодію мистецтва й архітектури. Виставковий простір тут не має бути лише нейтральним тлом для експонатів. Сама будівля стає повноцінною частиною культурного досвіду.
Відвідувачі приходитимуть сюди не лише заради знайомства з мистецтвом, а й заради особливої атмосфери місця. У такій архітектурі важливими стають не тільки візуальні рішення, а й відчуття, що виникають під час руху будівлею, сприйняття її масштабу та взаємодії з навколишнім середовищем.
Архітектура майбутнього починається з поваги до минулого
Проєкт Сумайї Валлі в Дубаї нагадує: архітектура не завжди має прагнути створити щось цілком нове. Іноді найвиразніші рішення народжуються завдяки уважному ставленню до вже наявних будівель і закладених у них сенсів.
Перетворення житлової вілли на постійний дім мистецького фонду — приклад того, як приватний простір може набути суспільного та культурного значення. Ідея «пам’яті про дім» тут стає не просто красивою метафорою, а основою архітектурного переосмислення.
Можливо, саме такий підхід визначатиме дедалі більше проєктів майбутнього: не стирати минуле заради нового, а шукати способи поєднати історію місця з його наступним життям.





