Курс на ліквідацію Держгеокадастру розгорнули на 180 градусів

Кабінет міністрів розгорнув на 180 градусів одну з найгучніших реформ минулого року – курс на ліквідацію Держгеокадастру. Це не перший випадок подібної стратегії. Так, у вересні 2019 року було ліквідовано, а наприкінці 2020-го відновлено Міністерство аграрної політики та продовольства. У випадку з фактичною ліквідацією земельного відомства та скасуванням цього рішення найбільш гостро постає питання політичної доцільності.

Як розвивалися події?

Постановою №301 від 5 квітня  Кабмін скасував рішення про ліквідацію як юридичних осіб територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). «Скасувати рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру...», – йдеться в документі.

Також було скасовано масштабне скорочення – на 57%, до 4317 чол. – чисельності співробітників відомства.

Таким чином, дуже пафосно проведену – нехай навіть поки що на папері – ліквідацію «корупційного монстра» була повністю переглянуто. Скорочення функцій земельного регулятора проводилося на тлі передачі об'єднаним територіальним громадам функції розпорядження землями сільгосппризначення за межами населених пунктів. Нагадаємо, ця ініціатива була широко анонсована, а напередодні місцевих виборів гарантована до виконання особисто президентом Володимиром Зеленським.

Наразі такі угіддя підзвітні Держгеокадастру і є основним, але не єдиним джерелом отримання «корупційної ренти». Частину земель – декларативно 2 млн га, за фактом набагато менше – було вже передано від Держгеокадастру до ОТГ ще минулоріч, а основний масив мав змінити фактичного власника після прийняття законопроєкту №2194, над правками до якого два тижні працювала Рада (поки карантин не перервав цей процес).

Документ вносить зміни до ст.122 Земельного кодексу України в частині розпорядника земель, говорить buduemo.com. І Держгеокадастр втрачає доцільність свого існування – принаймні, тіньову.

Навіщо потрібен Держгеокадастр?

Незважаючи на корупційну репутацію відомства, його ліквідацію не можна назвати беззастережно вдалою ідеєю.

З огляду на те, що Міністерство аграрної політики так і не запрацювало; земельні ресурси мають стратегічне значення для основної галузі національної економіки – сільського господарства; а з 1 липня 2021 року відкривається ринок сільгоспземель, ліквідація регулятора в цій сфері виглядає як мінімум дивною. Але як би там не було – її була анонсовано, реалізовано, але потім стрімко відіграно назад.

Вадим Чувпило, експерт у земельних відносинах і колишній співробітник органів земельних ресурсів, вказує, що з кінця 2020 року Держгеокадастр знову передає громадам землі, які були проінвентаризовано у 2020 році, плюс раніше сформовані ділянки.

«Але не просто, як це було зроблено у 2018-2019 роках, а з приміткою, за якою громадам не передали землі, на які обласними управліннями Держгеокадастру були раніше видані дозволи громадянам, також ті ділянки, які виставлені на аукціон (до проведення такого аукціону) і ті землі сільськогосподарського призначення державної власності, які не були проінвентаризовані (їх просто «не помітили» або не встигли проінвентаризувати)», – написав він на своїй сторінці в фейсбук.

Таким чином склався «розпорядчий колапс»: частиною земель вже керують ОТГ, частиною – обласні управління Держгеокадастру. Іноді земля і зовсім «зависає в повітрі», якщо обласне управління її передало, а ОТГ за собою не зареєструвало. Це створює позаюридичний статус наділу і дозволяє відмовляти громадянам, коли вони претендують на такі ділянки.

Така ситуація має місце ось уже скоро як півроку. На місцях із нею мирилися, розуміючи: земельні чиновники напередодні звільнення потребують «буферного» періоду, а парламент ось-ось прийме законопроєкт №2194, яким остаточно розв’яже колізію і зведе функціонал Держгеокадастру до формально-довідкового. Тим більше що спочатку законопроєкт, що передає сільгоспземлі від Держгеокадастру у відання ОТГ, планувалося розглянути мало не в січні-лютому.

Чому так сталося і чого чекати далі?

З огляду на останні події очевидно, що хепі-енду (як мінімум, для місцевих громад) не буде. Повернення до Держгеокадастру всіх усічених раніше функцій і наявне затягування з прийняттям законопроєкту свідчить про те, що влада дійшла висновку про доцільність збереження статус-кво.

Ще раз потрібно зробити застереження, що ліквідація земельного регулятора та скорочення фахівців у земельній сфері напередодні земельної реформи від самого початку було сумнівною ідеєю.

Таким чином оперативне виправлення помилки, що ледь не трапилася, можна було б вітати. Але, за неофіційними даними, ініціатори цього рішення керувалися аж ніяк не міркуваннями суспільного блага.