Як організувати водопостачання з колодязя або свердловини?

Переїжджаючи за місто, ми неминуче стикаємося з проблемою водопостачання. Автоматична насосна станція допоможе подавати воду з колодязя або свердловини в будинок і на ділянку.

Автоматична насосна станція (або станція водопостачання) - це агрегат, що складається з поверхневого насоса з електродвигуном, гідроакумулятора об'ємом до 60 л, реле тиску, з'єднувального шланга та електрокабелю з вилкою.

Найпотужніші насосні станції постачають до 3,5-8 м³/год води, підтримуючи в мережі тиск у 2-3 бар, а іноді й вище. Це дозволяє підключати до водопроводу не тільки крани та злив у санвузлі, але ще також газові водогрійні колонки, пральні та посудомийні машини й т.д.

Принцип дії

Гідроакумулятор автоматичної станції створює у водопровідній мережі необхідний тиск. Якщо в будинку приймають душ, миють посуд або витрачають велику кількість води іншим чином, тиск у системі падає до мінімуму (зазвичай 2-2,2 бар), спрацьовує реле і включається насос. Він подає воду до тих пір, поки тиск не підніметься до робочого значення, після чого відключається знову. Верхній і нижній пороги спрацювання реле встановлюють на заводі, але при необхідності їх можна змінювати в уже зібраному водопроводі, пише buduemo.com.

При перегріві двигуна насосна станція автоматично відключається, після охолодження також автоматично включається.

Вимоги до води

Відзначимо, що до води, яку буде перекачувати насос, висуваються певні вимоги. У ній не повинно бути піску та інших абразивних частинок, а також травинок, дрібних гілок та інших сторонніх включень розміром понад 2 мм. Допустима кількість механічних домішок - не більше 100 г/м³.

Де встановлювати?

Станцію слід встановлювати або в опалювальному приміщенні будинку, або в утепленому кесоні поруч з колодязем/свердловиною. Магістраль від джерела води до будинку прокладають у землі нижче рівня промерзання. Колодязь при цьому слід закрити утепленою кришкою.

Працюючий насос досить сильно шумить, тому станцію краще розташувати в окремому приміщенні, подалі від житлових кімнат. Обираючи місце для станції, потрібно пам'ятати важливий технічний момент. У міру її віддалення від точки водозабору зменшується допустима відстань від дзеркала води до всмоктуючого патрубка. Наприклад, якщо від станції до джерела 5 м - то на 5-15%, якщо 10 м - то на 10-35% від паспортних значень.

Цифри можуть трохи змінюватись в залежності від діаметра шланга, його матеріалу, кількості поворотів. Коли між колодязем і будинком більш як 10-15 м або ж до води в колодязі більше ніж 6-7 м, станцію краще поставити поруч з ним, а до дому протягнути трубу від напірного патрубка насоса.

Автоматичні станції обладнають насосами з корпусом з пластику, чавуну і нержавіючої сталі. Пластикові агрегати дешевші, чавунні та сталеві - дорожчі, але довговічніші.

Насосну станцію пускає в хід електродвигун. В умовах заміської ділянки найчастіше використовують струменево-відцентрові самовсмоктуючі насоси з вбудованими ежекторами. Їх переваги очевидні: великий напір (від 40 м), глибина всмоктування до 7-8 м, і, що особливо важливо, низька чутливість до присутності повітря у системі. Це означає, що при запуску агрегату досить заповнити водою тільки корпус, але не всмоктувальну трубу.

Насос спочатку прокачає повітря, а потім почне подавати воду. Надлишки повітря стравлюють за допомогою клапана на корпусі приладу, або ж він виходить сам при відкритті будь-якого крана. Віддаючи вибір системі такого роду, корисно встановити на всмоктуючому патрубку зворотний клапан з сітчастим фільтром, інакше перед кожним запуском насоса доведеться чекати 3-10 хв, поки вода підніметься в нього з колодязя.

Тиск у гідроакумуляторі треба періодично перевіряти, наприклад, за допомогою шинного манометра. При необхідності його слід підкачати до необхідних 1,5 атм.
Інший популярний тип станцій - також зі струменево-відцентровими насосами, але з виносними ежекторами. Вони призначені для відкачування води з глибоких (до 20-45 м) колодязів і свердловин.

Таку станцію розташовують на поверхні, а ежектор, прикріплений до двох труб, опускають у шахту. Одна з них служить для подачі води вниз, в ежектор, і створення там всмоктуючого струменя, а друга - для підйому води, яка частково повертається в ежектор, а частково - йде у водопровід.

До недоліків станцій цього типу треба віднести чутливість до вмісту в системі повітря і піску, а також малий ККД. Разом з тим їх можна розташовувати на опалювальній площі котеджу, якщо колодязь знаходиться від неї далеко (на відстані до 20-40 м).