Як відрізнити вінтажні меблі від мотлоху

Знайшли старе крісло у бабусиній квартирі? Не викидайте. Можливо, це вінтаж
 
Вінтажні меблі – ті, які були виготовлені у XX столітті та мають стилістичну цінність. Вінтаж стає дедалі більш популярним у наш час, адже актуальним є апсайклінг – повторне використання речей заради збереження довкілля. До того ж вінтажні меблі можна вдало використати в інтер’єрі – вони пасують до мінімалістичного дизайну. Але не усі меблі, якими захаращена стара бабусина квартира, можна віднести до вінтажу. Тут треба вміти розбиратись.

Які меблі вважаються вінтажем?

Почати слід з того, що не усі старі меблі є вінтажними, пояснює дизайнер інтер’єрів, засновник дизайн-студії Hiatelier Ігор Гавриленко.

За його словами, до вінтажу можна віднести меблі віком від 50 до 100 років. Все, що виготовлено більш ніж 100 років тому або у XIX столітті – це антикваріат, каже Ігор.  "Часто люди називають вінтажем антикваріат, а це різні речі", – зазначає дизайнер.

Тож, щоб відрізнити вінтажні меблі від інших, звертайте увагу на три моменти:

• Вік меблів. Щоб дізнатись його, поцікавтесь, де та коли меблі були виготовлені – це можна побачити на наклейках, якщо вони збереглись. Якщо їх немає – пошукайте схожі предмети в інтернеті.
• Ручна робота чи промислове виробництво. Якщо вінтажні меблі ручної роботи – це підвищує їхню цінність, але тільки у разі, якщо це визнаний майстер чи майстерня. "Якщо просто дядько Сашко зробив у гаражі якийсь табурет – тоді це складно назвати вінтажем", – зазначає Ігор Гавриленко.
• Стиль. Щоб зорієнтуватись у стилістиці, треба оцінити зовнішній вигляд предмета – "класику" вінтажу сміливо можна використовувати й сьогодні.

Чи можна вважати всі радянські меблі вінтажними

Фактично – усі радянські меблі належать до вінтажу через свій вік, каже дизайнер. Однак, не усі можна вдало використовувати.

"Я б не сказав, що усе, чим начинені совкові квартири бабусь чи дідусів, – актуальний вінтаж. Тут важливу роль відіграє сама стилістика – наскільки річ була популярною та модною у свій час, чи мала вона цінність, щоб бути актуальною у сучасному дизайні", – підкреслює Ігор.

Серед радянських меблів є дуже якісні – це "timeless" (позачасові) вінтажні речі, які мають настільки вдалий дизайн, що можуть бути актуальними й через 100 чи 200 років.

Яскравим прикладом є вінтажні крісла у стилі mid century, які часто використовують в інтер’єрі кав’ярень. Вони популярні не тільки через дизайн, а й через легкість у реставрації.

Як розрізняти вінтаж

Залежно від типу меблів, варто дивитись на матеріали, з яких вони виготовлені (дерево, метал чи скло), й на деталі, каже Ігор Гавриленко. Зазвичай якісні вінтажні меблі однотонні та не мають зайвого декорування.

• Якщо це дерево – вінтаж вирізняють за простими формами, відсутністю дрібних деталей та яскравих кольорів.

"Має бути чисте дерево, щоб не було жодних рюшок і дрібного декору. Якщо перед вами дерев’яна шафа чи тумба, яка має різьблення, рослинні чи аморфні візерунки, – це, найімовірніше, антикваріат", – пояснює Ігор.

Втім вінтажні меблі не обов’язково повинні бути прямокутними – їм властиві й криві елементи. Наприклад, крісло з дугоподібними підлокітниками.

• Якщо маєте меблі з елементами скла, або які містять вітражі, кольорові вставки чи рослинні мотиви – це або антикваріат, або ж примітивне декорування. "Треба придивлятись до форм. У вінтажу це прямі й зрозумілі геометричні форми – прямокутники, овали, еліпси, але не хаотичні та не аморфні деталі. А також кольори – нам треба придивлятись до чогось монотонного", – наголошує дизайнер.
• Якщо меблі містять металеві елементи (трубки, ніжки, незначні металеві деталі) – найімовірніше, це також, можна віднести до вінтажу.
• Зі шкірою – складніше, адже шкіряні елементи у меблях використовуються дуже давно, й не одразу легко з’ясувати, чи це вінтаж. Дизайнер радить придивлятися до форми, тону шкіри й дрібничок. Наприклад, якщо оцінювати Баугауз, то дизайнери цього стилю часто використовували шкіру темних тонів.

"Але форма цих меблів була лаконічною, а самі меблі – компактні й гарно зібрані. Тобто це речі, які мають чіткі й характерні форми, там все на своєму місці, продумані усі стрічечки й деталі. Це не мішкоподібні форми, здуті громіздкі м'які дивани – це сучасний дизайн", – каже Ігор.

Щоб відрізняти вінтаж від інших меблів, дизайнер радить розвивати свою "надивленість" – цікавитись інтер’єром, дивитись приклади у pinterest, читати медіа про дизайн. "Потрібно мати хист до цього", – наголошує він.

До яких стилів інтер'єру пасує вінтаж

Якщо просто, то вінтажні меблі найбільше вписується у мінімалізм, який дуже популярний у наш час, та у джапанді – стиль, який поєднує японські мотиви зі скандинавськими й стає дедалі популярнішим сьогодні, наголошує Ігор.

Втім, дизайнер додає, що виокремити конкретний стиль дуже складно, адже у сучасному дизайні панує еклектика – поєднання декількох стилів інтер’єру. Тому вінтаж легко можна використовувати в еклектиці, головне не переборщити.

Якщо розбити простір на елементи, то вінтажні меблі чудово поєднуються з однотонними просторами та рослинами.

На прохання навести приклад вдалого використання вінтажних меблів в інтер’єрі, Ігор змоделював інтер’єр кухні:

"Уявімо, що квартира акуратна й затишна, в одному тоні – тоді вінтаж доречний на кухні, можна скомпонувати вінтажні стільці різного стилю. Зі стільцями просто працювати, а різні стилі круто комбінувати за одним столом".

Також, за рекомендацією дизайнера, вдалим буде рішення розмістити вінтажне крісло у вітальні.

"Будь-які вінтажні меблі у невеликій кількості можна додавати у свій інтер'єр, якщо він простий та однотонний. Вінтажем його не зіпсуєш, він буде тільки в плюс. Але якщо у вас перенасичена квартира – буде складніше, тут потрібна професійна думка", – каже Гавриленко й додає, що сьогодні дизайнери працюють не так з простором, як з "емоційним діапазоном", зважаючи на характер людини й те, як вона дивиться на життя.

Коли вінтаж потрібно реставрувати, а коли ні

Вінтажні меблі варто відновлювати, якщо вони в аварійному стані або мають дуже поганий естетичний вигляд, радить засновник проєкту Restavrator Іван Стецюк.

"Втім, бувають випадки, коли замовник має вінтажну річ, хоче її реставрувати, але якісь тріщини або сколи хоче зберегти. Усе залежить від побажань замовника та інтер'єру, у який ця річ буде вписана", – коментує Стецюк й додає, що часто вінтажні меблі обирають, щоб відтворити автентичний "потертий" дизайн.

Фахівець радить обов’язково реставрувати м’які вінтажні меблі, адже у них не лише поганий вигляд, а й санітарний стан – зазвичай замінюють наповнювач та оббивку. "Такі меблі мають бути приємні на дотик, гарно пахнути та бути комфортними", – каже Іван.

Також рекомендує відновлювати старі крісла й стільці. Під час огляду радить звертати увагу на з'єднання – часто меблі розсихаються, а з'єднання стають ненадійними, тоді меблі взагалі можуть стати небезпечними: "Їх варто розібрати, почистити й заново склеїти, щоб вони були міцними та надійними".

Найчастіше до Стецюка звертаються, щоб відновити вінтажні крісла для у стилі mid century. Там виконується повноцінна реставрація – прибирається все до дерев'яного каркаса, він очищується, повторно склеюється, тонується і лакується. Наприкінці замінюється наповнення і тканина.

Також люди звертаються щодо реставрації шаф, тумб. Найбільша цінність цих меблів полягає у шпоні – це тонке дерев’яне покриття з гарним візерунком, наклеєне поверх масиву дерева: "Відновленням шпону я б не радив займатись самостійно, він потребує професійної реставрації".

Перед тим як віддати меблі на реставрацію, Стецюк радить дивитись на їхню якість – бажано, щоб меблі були з натурального дерева, а не з ДСП зі шпоном. "Якщо меблі з суцільного дерева – тоді вони точно варті уваги. Усе що з тирсоплити – це мас-маркет, я не бачу у них цінності", – каже Іван.

Тривалість реставрації одного предмету в середньому – від тижня до місяця. Вартість – від $100 до $800. Інколи вартість робіт перевищує $1000, каже Стецюк й додає, що такі меблі мають особливу цінність для людей.

"Можна відреставрувати абсолютно все, питання в тому – скільки ви за це готові заплатити та чи є в цьому потреба? Бувають речі у дуже поганому стані, але люди їх реставрують, бо це сімейна цінність", – додає Іван Стецюк.

Автор: Олександр Дмитрук