Плитка «кабанчик». Особливості, варіанти та нюанси облицювання

Багато хто чув про плитку з романтичною назвою «кабанчик», але поняття не мають про те, що вона собою представляє. У дореволюційний час і радянський період «кабанчиком» називали керамічну плитку для зовнішніх робіт, яка імітувала цеглу.

Розміри кераміки й тоді, і зараз варіативні і в більшості випадків коливаються в межах 65х120 – 100х250. Хоча зустрічається кахель і більшого розміру, аж до типово цегляного (з урахуванням швів) – 85х285.

Оригінальна назва плитки пішла від пари торцевих отворів, що нагадують свинячий п'ятак. Але мало хто знає, що «кабанчик» має ще одну назву – «метро». Тут все пояснюється дуже просто: подібною плиткою (в оригіналі вона називається «subway tile») на заході найчастіше оформляли станції метрополітену.

Таким чином, завдяки унікальним особливостям «цегляна» плитка знайшла відразу два «імені»: одне прижилося в західній цивілізації, інше стало рідним у наших широтах.

Плитка «кабанчик» у наш час

Часи змінилися, і сьогодні «кабанчиком» називають будь-яку плитку витягнутої форми, що характеризується наявністю фаски. Скошені краї роблять кахель більш привабливим з декоративної точки зору. Формати все так же сильно варіюються і навіть виходять за рамки цегляних розмірів.

Найчастіше «кабанчик» використовується в якості оздоблювального матеріалу на кухні. Робоча область (кухонний фартух) – ідеальне місце для «цегляної кладки».

Трохи менш популярно «метро» у ванній, але і тут розкладка «в розбіг» відхопила відчутний шматок оформлювального пирога.

Ресторани, магазини та кафе – ще одна «цільова аудиторія» прямокутної плитки. Імітація цегли в подібних громадських закладах – приємний сучасний тренд.

Нюанси облицювання «кабанчиком»

Особливостей укладання цього виду плитки не так багато. В основному, працюють ті ж схеми, які справедливі для облицювання в цілому. Однак той, хто стикався з плитковим ремеслом, відразу помітить незначну проблему. Так, мова про фаску.

Оформлення кутів для непрофесіонала може стати невеличкою проблемою. Звичайно ж, при різанні плитки фаска в місці зрізу зникає. Виходить деяка «двозначність».

Що стосується фартуха, замаскувати «неправильний» кут робочої області не складає ніяких труднощів. Розмова поки лише про внутрішні стики. Зовнішні складніше в обробці, але їх легше упорядковувати теоретично.

Найкраще виконати заусовку – запив кутів плитки під кутом в 45 градусів. Зріз крайок «кабанчика» дозволить кераміці прилягати одне до одного щільно – це красиво і функціонально.

Ще один нюанс стосується монтажу розеток і інших приладів, на зразок інсталяцій і змішувачів. Слід намагатися монтувати їх так, щоб їх краї не потрапляли на фаску. В іншому випадку частина приладу буде перебувати в підвішеному стані, що загрожує поломкою. Якщо доводиться поруч монтувати пару розеток, найкраще розташувати їх на одній плитці. Хоча таке можливо в окремих випадках внаслідок невеликого, як правило, формату сучасної плитки «метро».

Привабливість «кабанчика» головним чином полягає в можливості використовувати найвитонченіші плиткові розкладки. Імітація цегляної кладки – лише один з багатьох, нехай і найпопулярніший щодо формату цієї кераміки, варіант.

Крім нього, можна використовувати:

• вертикальну укладку «цеглина»;
• укладку по діагоналі;
• різні варіації «ялинки»;
• незліченні комбінації розкладок.

Елементарно змістивши вертикальні шви при облицюванні «цеглою» і порушивши симетрію, можна домогтися цікавого ефекту. Що вже говорити про десятки інших дизайнерських можливостей, зазначає buduemo.com.