Сміттєпроводи в багатоповерхівках: як з'явилася ідея і чому вона йде в минуле

Мусоропровід — технічне рішення, яке на піку популярності вважалося ознакою комфорту. Його встановлення дозволяло мешканцям викидати сміття, не виходячи з квартири. Але як з’явилися перші сміттєпроводи, чому в новобудовах вони все ще передбачені, але не використовуються, і чи є у них майбутнє?

Хто вигадав мусоропровід?

Перші згадки про вертикальні шахти для скидання сміття з’являються ще в середині XIX століття в США. Але як функціональний елемент багатоквартирного будинку сміттєпровід почали активно використовувати лише у XX столітті. У СРСР перші мусоропроводи з’явилися у 1930-х роках, але справжній пік популярності припав на 60–80-ті роки, коли стрімко розвивалося масове панельне житлове будівництво.

Тоді мусоропровід вважався зразком цивілізованого життя: більше не потрібно було йти на вулицю зі сміттям, усе вирішувалося за кілька кроків від дверей квартири. Це було зручно, особливо для літніх людей або сімей з дітьми.

Мусоропровід у квартирі: максимум комфорту чи джерело проблем?

У СРСР найвищим ступенем комфорту вважалися квартири, де завантажувальний люк мусоропроводу розміщувався прямо на кухні. Таке рішення зустрічалося переважно в «сталінках» і ранніх «хрущовках», а також у деяких серіях будинків 70-х років. Ідея полягала в тому, щоб мешканець міг викидати сміття одразу під час приготування їжі — не виходячи з квартири.

Втім, практичність такого розташування виявилася сумнівною: неприємні запахи швидко проникали до житлових приміщень, а будь-яке засмічення вимагало термінового втручання сантехніка. Крім того, шум від сміття, що падало по шахті, був дуже помітним саме в житловому просторі. Саме тому від таких рішень поступово відмовилися, перемістивши люки мусоропроводу на сходові клітки або зовсім закривши шахти.

Чому сьогодні мусоропроводи не відкривають?

Хоча сучасні висотки (і 25-поверхові зокрема) досі проєктуються з шахтами для сміттєпроводів, забудовники надають перевагу тому, щоб їх не відкривати. Причин кілька:

• Гігієна та запахи. Навіть при правильній експлуатації шахта потребує регулярного санітарного обслуговування. Інакше з’являється неприємний запах, який поширюється по всьому під’їзду.
• Пожежна безпека. Засмічення, горючі відходи, відсутність контролю створюють реальну загрозу загоряння.
• Порушення санітарних норм. Жителі часто викидають не лише побутове сміття, а й будівельне, рідкі відходи, габаритні речі — усе це призводить до засмічення й антисанітарії.
• Шум. Падіння пакета зі сміттям із 20 поверху — не найприємніший фон для повсякденного життя.
• Сортування відходів. Сучасні норми вимагають роздільного збору сміття — сміттєпровід робить це неможливим.

Чому шахти сміттєпроводів досі проєктують?

У проєктній документації багатьох новобудов шахти сміттєпроводів досі присутні — зокрема тому, що вони входять до державних будівельних стандартів. Однак забудовники залишають їх законсервованими: дверцята заварені, завантажувальні люки відсутні, на поверхах — гладка стіна. Це дозволяє, за потреби (наприклад, якщо мешканці проголосують за це на зборах), у майбутньому ввести сміттєпровід в експлуатацію — хоча на практиці це трапляється дуже рідко.

Мусоропровід — це пам’ятка епохи, коли комфорт асоціювався з мінімумом рухів. Сьогодні на перший план виходять санітарні норми, безпека та екологічна свідомість. Тому, незважаючи на наявність шахт у нових будинках, мешканці дедалі частіше свідомо обирають контейнери на вулиці.