У сучасних історичних містах задля збереження культурної спадщини намагаються об’єднати старі форми та історичні фрагменти із новою структурою. Наприклад, у країнах Балтійського узбережжя можна зустріти нову будівлю, в яку вмуровано кам’яний рельєф; у Венеції — вмуровані у стіни будівель фігурно викладені гарматні ядра; у центрі Софії підземний перехід зберігає стіни і вежі давньої фракійської Сердики, і відтак у систему сучасних функцій залучені справжні руїни: в нішах експонуються фрагменти археологічних знахідок. Такі поєднання надають особливої емоціональної глибини та підвищують культурне значення міського ландшафту.
Середовища більшості урбанізованих просторів містять одразу кілька пластів, що існують на власному ритмічному рівні. Ключовим для естетичного сприйняття є архітектурне та предметне наповнення, яке в повній мірі забезпечує міський дизайн.
Серед міських об’єктів також є обладнання різноманітних систем обслуговування та функціонального призначення. У формуванні та забезпеченні цього тла задіяні комунально-господарські служби (благоустрій, освітлення вулиць, електропостачання, утилізація); торгівля та довідкові служби (кіоски, павільйони, торгові автомати, інформаційні та банківські термінали, рекламні стенди, білборди, електронні панелі та екрани); зв‘язок (телефони-автомати, поштові скриньки); безпека та водопостачання (водокачки, гідранти); меблі публічного користування (лавки, столики); обладнання дитячих майданчиків у житлових кварталах, парках, скверах; транспортні навіси на зупинках, комплекси зупинок; світлофори, дорожні знаки; автомобільні заправні станції та автостанції; обмеження функціональних зон (огорожі, ворота, ґрати, бар’єри між тротуарами і проїздами); монументальна декоративна скульптура (стели, обеліски, вази, урни) та інші об’єкти.
Найбільш мобільний вид міського середовища — це прикрашання міста під час особливих подій та свят. Все це повинно бути органічно пов’язане з архітектурним фоном і підтримувати культурні та естетичні норми. Тобто міську просторову архітектуру доповнюють невеликі споруди, а також об’єкти функціонального та естетичного призначення так звані малі архітектурні форми (МАФи), які, поділяються на декоративні, утилітарні та атрактивні (експозиції, інсталяції, технічне обладнання оглядових майданчиків та атракціони).
Ландшафтні малі архітектурні форми
Комплекс міста як неприродне середовище, заселене постійно, вимагає надання людям безпосереднього дотику до природних середовищ, за необхідності — включення зелених насаджень, розбиття парків тощо. Як приклад, можна згадати незамінні «легені» Нью-Йорку — Центральний парк. Для декоративного оздоблення саду або парку в дизайні ландшафту основними елементами стають паркові скульптури, арки, павільйони, декоративні млини, колодязі, садові меблі, басейни, фонтани, світильники тощо. Поняття ландшафту з’явилося у новий час, коли паркові ансамблі створювались архітекторами, скульпторами, садівниками.
Декоративним оздобленням садів і парків, крім скульптурних прикрас і композицій, є садові або паркові басейни з низьким кам’яним обрамленням — так званий водний партер. Фонтан — це свого роду симбіоз культури та води: влаштований так, що вода б’є з джерел у різні боки. В залежності від того, яке обладнання використовується, фонтани поділяють насамперед на кольорово-динамічні, статичні, танцюючі.
Ліхтарі в парках слугують для освітлення та являють собою архітектурний об’єкт, розміщений на березі озера, біля входу та в багатьох інших композиційно важливих точках. Альтанки та павільйони важливо розміщати в місцях, де вони набувають найбільш виразного вигляду — поряд із кам’яними острівцями, низькорослими соснами тощо. Садові хвіртки та паркові ворота і огорожу виготовляють суцільними або наскрізними.
Мостики зустрічаються з більш складними формами: криволінійні (зигзагоподібні), або напівкруглі; критими, на яких можна сховатись від дощу; існують мостики-кладки з камінням, кущами, ліхтарями. Паркові меблі надають завершеності садові, тому мають бути комфортними і надійними, але при цьому можуть бути переносними, поєднуваними із загальним парковим дизайном. Лавка або зручний столик завжди створюють чудову атмосферу для спільного відпочинку та спілкування, зазначає buduemo.com.
Тимчасові споруди
Малі архітектурні форми у вигляді так званих тимчасових споруд — це одноповерхові конструкції допоміжного та утилітарного призначення (кіоски, павільйони): торгового, соціально-побутового, культурного. Функціонально близькими об’єктами є комп’ютерні термінали для отримання інформації та проведення розрахунків - платіжних операцій та банківських розрахунків, інформаційних довідок тощо.
Павільйон — найчастіше це критий простір, призначений для торгівлі та інших послуг, площею від 5 до 60 квадратних метрів. Має порівняно компактний об’єм у системі інших будівель єдиного комплексу (торгівельного, спортивного, ботанічного саду тощо). Може бути частиною і палацового та навіть сакрального комплексу, мати вигляд квадратної, багатокутної споруди із самостійним дахом.
Малі архітектурні форми, призначені для дітей
Обладнання для дитячих майданчиків створює умови для атрактивного та активного відпочинку. За різновидом дитячі ігрові комплекси поділяють на два основних види: для дому та для вулиці. А також за віковими категоріями: для молодших дітей — гірки, лабіринти, пісочниці, гойдалки; для доросліших — обладнують спортивне знаряддя на основі класифікацій груп рухів: обертання, качання, балансування тощо.
Збірні конструкції, які найчастіше починають використовувати — найкращий варіант, тому що легко демонтуються, переоблаштовуються та перевозяться. Сучасні дитячі ігрові майданчики мають бути в першу чергу безпечними та багатофункціональними.
Міське середовище як особливий комплексний світ зі здебільшого чітко означеними елементами складається з кількох вимірів: світ культури й естетичного впорядкування та збагачення, групування просторових і пластичних форм, та функціональні споруди. Естетизація останніх є фактором, який гармонізує та згоджує співіснування великої та малої архітектурної форм у міській забудові.